Саміт світового українства: як змінюється українська спільнота у світі
5 – 7 червня у Берні відбувся Саміт світового українства, організований Світовим Конґресом Українців (СКУ), який обʼєднав близько 300 представників українських громад із понад 50 країн світу. Участь у саміті взяли співзасновниця Фундації Множина Анна Сушко, керівниця програми Ідентичність Анастасія Безверха та керівник аналітики Юрій Гайдай.
Для Фундації Множина саміт став можливістю краще зрозуміти, чим сьогодні живе світове українство та які виклики постають перед українськими громадами за кордоном.
Один із головних висновків — для успішного розвитку українська ідентичність потребує розвиненої інфраструктури.
Ідентичність не формується автоматично — її підтримують школи, молодіжні організації, культурні ініціативи, освітні програми, спільні традиції й сталі зв’язки між поколіннями.
Для закордонних українців підтримка мови, культури й традицій десятиліттями були головними засобами зміцнення свого зв’язку з Україною далеко поза її межами. Саме тому сьогодні є люди другого й третього покоління, які народилися поза Україною, але продовжують говорити українською, підтримувати Україну й брати активну участь у житті своїх спільнот.
Повномасштабне вторгнення змінило роль українських громад за кордоном.
Поряд зі збереженням мови, культури й пам’яті з’явились нові виклики.
Сьогодні українські громади долучаються до адвокації українських інтересів у країнах свого проживання, працюють над посиленням санкцій проти країни агресора, поширюють інформацію про воєнні злочини росії, займаються нелегкою темою поверненням викрадених українських дітей, збирають кошти на військо та будують партнерства для майбутньої відбудови України.
Це вже не лише про збереження зв’язку з Україною, але й про безпосередню участь у її боротьбі за свободу та незалежність.
Світове українство не є однорідним і в цьому його сила.
Кожна з хвиль міграції започаткувала власні ініціативи, ставши лідерами у свої історичні часи у країнах перебування. Післявоєнна хвиля мігрантів розбудували перші недільні школи, пластові осередки, українські газети та театральні гуртки, економічні мігранти 2000-х років стали економічною основою громад.
Нова хвиля біженців з України, як вимушені були виїхати через війну, розвʼязану росією проти України, активно долучились до існуючих громад та започаткували нові ініціативи, ставши основою для масових протестів проти російської агресії по всьому світу.
У цих груп різний досвід, різні потреби й різний характер зв’язку з Україною. Саме тому важливим завдання для закордонних громад є залучення усіх поколінь по спільної роботи, ефективно використовуючи навички, зв’язки та таланти усіх закордонних українців.
Одним із завдань СКУ ставить створення потужного та інклюзивного простору українства, у якому люди з різним досвідом зможуть розвиватись як частина української спільноти.
Під час виступу однієї з гостей саміту — Юлії Паєвської “Тайри”, військовослужбовиці корпусу “Хартія”, було оголошено про черговий обмін полоненими.
Для однієї з делегаток саміту ця новина виявилася особистою — представниця української громади в Японії дізналася, що серед звільнених є її племінник. У залі аплодували, обіймались, плакали.
У такі моменти особливо відчувається, що українська спільнота не визначається віддаленістю від України. Можна жити за тисячі кілометрів, але залишатися глибоко включеним в українську реальність, переживати її втрати й радіти її перемогам.
Глобальний саміт українців підкреслив — українська ідентичність не завершується на державному кордоні України. Проте для свого зміцнення та розвитку вона потребує підтримки та постійного оновлення.
Саме в балансі між тяглістю, традиціями і сучасними трансформаціями, між спільною пам’яттю і новим досвідом сьогодні формується сучасне світове українство.
